Stoiq
Завантажити

Епіктет Цитати

«Неосвічена людина звинувачує інших у власному лихому становищі; та, що почала вчитися, звинувачує себе; а та, що завершила навчання, не звинувачує ні іншого, ні себе.»
«Пам’ятай: тебе ображає не той, хто лає чи б’є тебе, а твоя думка, що ці вчинки образливі. Тож коли хтось тебе дратує, знай: тебе роздратувала твоя власна думка.»
― ЕпіктетЕнхейридіон (розділ 20)
«Стан і прикмета неосвіченої людини такі: вона ніколи не чекає від себе ні користі, ні шкоди, а чекає їх від зовнішнього. Стан і прикмета філософа такі: він чекає всякої користі й усякої шкоди від себе.»
«Одні речі залежать від нас, а інші — ні.»
― ЕпіктетЕнхейридіон (розділ 1)
«Те, що залежить від нас, за природою вільне, не підвладне примусу чи перешкодам; а те, що не залежить від нас, слабке, рабське, підвладне примусу й перебуває у владі інших.»
«Людей тривожать не самі події, а думки про них; наприклад, смерть не є чимось страшним, бо інакше вона здавалася б такою й Сократові; страшна саме думка про те, що смерть страшна.»
«Тож хто хоче бути вільним, нехай не бажає й не уникає нічого, що залежить від інших; якщо він не дотримується цього правила, то мусить бути рабом.»
«Адже твій обов’язок — добре зіграти дану тобі роль; а обрати роль належить іншому.»
«Ти можеш бути непереможним, якщо не вступатимеш у жодне змагання, у якому перемога не залежить від тебе.»
«Адже якщо сутність добра залежить від нас, ні заздрість, ні ревнощі не матимуть у нас місця.»
«І пам’ятай: якщо триматимешся тих самих принципів, ті, хто спершу глузував із тебе, згодом захоплюватимуться; але якщо піддасися їм, накличеш на себе подвійний глум.»
― ЕпіктетЕнхейридіон (розділ 22)
«І хто може дати іншому те, чого сам не має?»
― ЕпіктетЕнхейридіон (розділ 24)
«Якщо я можу здобути гроші й водночас залишитися скромним, вірним і великодушним, укажи шлях — і я їх здобуду.»
«Перед кожним учинком розглянь те, що йому передує, і те, що за ним настає; а тоді вже берися до дії.»
«Адже різні люди від природи створені для різних справ.»
«Тож людина, яка вважає, що їй шкодять, не може радіти тому, що вважає причиною шкоди, так само як не може тішитися самою шкодою.»
«Відразу визнач для себе певний характер і спосіб поведінки, яких дотримуватимешся і на самоті, і серед людей.»
― ЕпіктетЕнхейридіон (розділ 33)
«І нехай загальним правилом буде мовчання, або говори лише необхідне й небагатьма словами.»
«Коли збираєшся зустрітися з кимось, особливо з людиною, яку вважають вищою за становищем, уяви, як би за цих обставин учинив Сократ чи Зенон, і тобі неважко буде належно скористатися нагодою.»
― ЕпіктетЕнхейридіон (розділ 33)
«Адже якщо робити це неправильно, утримайся від учинку; а якщо правильно, чому ти боїшся тих, хто несправедливо тебе засудить?»
― ЕпіктетЕнхейридіон (розділ 35)
«Як під час ходьби ти пильнуєш, щоб не наступити на цвях або не вивихнути ногу, так само пильнуй, щоб не пошкодити власне керівне начало; і якщо ми дотримуватимемося цього правила в кожному вчинку, то братимемося до нього безпечніше.»
«Ці міркування непослідовні: «Я багатший за тебе, отже, кращий за тебе»; «Я красномовніший за тебе, отже, кращий за тебе».»
«І коли хтось скаже тобі, що ти нічого не знаєш, а ти не розсердишся, тоді будь певен: ти почав працю філософа.»
― ЕпіктетЕнхейридіон (розділ 46)
«І хоч би що хто говорив про тебе, не зважай на це, адже це не твоя справа.»
― ЕпіктетЕнхейридіон (розділ 50)
«І якщо перед тобою постане щось важке чи приємне, славне чи безславне, пам’ятай: змагання відбувається зараз, Олімпійські ігри — зараз, і відкласти їх не можна; від однієї поразки й однієї поступки залежить, втратиш ти свій поступ чи збережеш.»
― ЕпіктетЕнхейридіон (розділ 50)
«Хвороба — перешкода для тіла, але не для волі, якщо тільки сама воля так не вирішить. Кульгавість — перешкода для ноги, але не для волі.»
«Ніколи не називай себе філософом і не говори багато серед неосвічених про теореми — філософські правила й настанови, — а роби те, що з них випливає. Наприклад, на бенкеті не розповідай, як слід їсти, а їж як належить.»
«Одне слово, якщо придивитися, ми побачимо, що людську істоту ніщо так не мучить, як нерозумне, і, навпаки, ніщо так не приваблює, як розумне.»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 2)
«Бик не постає вмить, як і хоробра людина; ми маємо гартувати себе взимку до літнього походу, а не безрозсудно кидатися на те, що нас не стосується.»
«Якби людина зуміла належно погодитися з ученням, що всі ми особливим чином походимо від Бога і що Бог — батько і людей, і богів, гадаю, вона ніколи не мала б про себе негідних чи ницих думок.»
«Якщо чеснота обіцяє добру долю, спокій і щастя, то, звісно, й поступ до чесноти є поступом до кожного із цих благ.»
«У всьому, що є або відбувається у світі, легко знайти підставу хвалити провидіння, якщо людина має дві якості: здатність бачити, що властиве всім людям і речам та що з ними відбувається, і вдячну вдачу.»
«І навіщо мені тривожитися через будь-що, що може статися, якщо я маю велич душі?»
«Та я покажу тобі, що ти маєш сили й засоби для величі душі та мужності; а ти покажи мені, які маєш сили для дорікань і звинувачень.»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 6)
«Адже яка мета міркування? Утверджувати істинні твердження, відкидати хибні й утримуватися від згоди з неясними.»
«Чому ми досі ліниві, недбалі й мляві, чому шукаємо приводів не працювати й не пильнувати, розвиваючи свій розум?»
«Та ми думаємо про себе так, наче ми лише шлунки, кишки та статеві органи; ми боїмося, ми бажаємо; ми лестимо тим, хто може допомогти нам у цих справах, і водночас їх боїмося.»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 9)
«Тож усе, що виявиться водночас сповненим любові й узгодженим із розумом, ми впевнено визнаємо правильним і добрим.»
«Одне слово, ні смерть, ні вигнання, ні біль, ні будь-що подібне не є причиною того, що ми робимо щось або не робимо; причиною є наші власні думки й волевиявлення (δόγματα).»
«Адже вільний той, у кого все відбувається згідно з його волею і кому ніхто не може перешкодити.»
«Знати щось не мало б жодної цінності, якби знання пристосовувалося до примхи кожного.»
«Де людина перебуває проти своєї волі, там для неї в’язниця.»
«Адже велич розуму вимірюється не довжиною чи висотою, а думками.»
«Хіба не варто тобі радше дякувати богам за те, що вони дозволили тобі бути вищим за речі, які не віддали у твою владу, і поклали на тебе відповідальність лише за те, що у твоїй владі?»
«Але якщо тебе поставили на якесь таке вище місце, невже ти відразу перетворишся на тирана? Невже не згадаєш, хто ти й ким керуєш?»
«Тож коли зачиниш двері й поринеш у темряву, пам’ятай: ніколи не кажи, що ти сам, бо це не так; усередині є Бог, усередині є твій дух-охоронець, і навіщо їм світло, щоб бачити, що ти робиш?»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 14)
«Чи може хтось перешкодити тобі погодитися з істиною? Ніхто не може.»
«Але ти заперечуєш: «Якщо ти поставиш переді мною страх смерті, то примусиш мене». Ні, примушує не те, що постає перед тобою, а твоя думка, що краще зробити так чи інакше, ніж померти.»
«Але якщо найбільша шкода — це втрата найвеличнішого, а найвеличніше в кожній людині — воля чи вибір, якими вони мають бути, і людина позбавлена такої волі, то чому ти ще й гніваєшся на неї?»
«Не захоплюйся своїм одягом — і тоді не гніватимешся на злодія.»
«Тому нам слід вправлятися в малих речах і, почавши з них, переходити до більших.»
«Якщо людина має якусь перевагу або лише вважає, що має її, хоча насправді ні, то, будучи неосвіченою, вона неминуче через це запишається.»
«Адже насправді ми дякуємо богам за те, у чому вбачаємо своє добро.»
«Тому головна й перша праця філософа — досліджувати уявлення, розрізняти їх і не приймати жодного без перевірки.»
«Але коли йдеться про наше жалюгідне керівне начало, ми, позіхаючи й дрімаючи, необачно приймаємо кожне уявлення, бо шкоди не помітно.»
«Більшість із нас боїться омертвіння тіла й вигадала б усілякі засоби, щоб цього уникнути, але омертвінням душі ми не переймаємося.»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 5)
«То що ж дивного, якщо й у філософії багато істинних речей здаються недосвідченим парадоксальними?»
«Отже, початок філософії — усвідомлення людиною стану свого керівного начала: адже, знаючи, що воно слабке, людина не застосовуватиме його до найскладніших справ.»
«Адже джерело душевного неспокою ось у чому: бажати того, що не здійснюється.»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 27)
«Але ця людина купила лампу такою ціною: заради лампи стала злодієм, невірною людиною, подібною до дикого звіра.»
«Тож і ти, коли не можеш змусити людину змінити думку, будь певен, що перед тобою дитина, і плескай у долоні разом із нею; а якщо не хочеш цього робити — мовчи.»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 29)
«Хіба свобода — це щось інше, ніж можливість жити за власним вибором?»
«Якщо ти вирішиш бути скромним і вірним, хто тобі цього не дозволить?»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 2)
«Самі речі — матеріал — байдужі; але користування ними не байдуже.»
«Там, де мені можуть перешкодити чи мене примусити, здобуття речей не залежить від мене й не є ні добром, ні злом; а користування ними буває або поганим, або добрим і залежить від мене.»
«Так скромні вчинки зберігають скромну людину, а нескромні руйнують її; вчинки вірності зберігають вірну людину, а протилежні вчинки її руйнують.»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 9)
«Так перевіряють і зважують речі, коли правила вже готові. Філософувати — означає досліджувати й підтверджувати правила; а користуватися ними, коли вони відомі, — справа мудрої та доброї людини.»
«Але якщо ти закладеш гнилу й нетривку основу, хіба твоя жалюгідна будівелька не завалиться тим швидше, чим більше матеріалів і чим міцніші матеріали ти на неї покладеш?»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 15)
«Дай мені людину, яка дбає про те, як вона щось робитиме, не про здобуття речі, а про власну діяльність.»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 16)
«Отже, через брак вправляння ми завжди щось додаємо до уявлення й зображуємо речі більшими, ніж вони є.»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 16)
«Загалом, якщо хочеш зробити щось звичкою, роби це; якщо не хочеш зробити це звичкою, не роби, а привчай себе робити замість цього щось інше.»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 18)
«Адже усунь страх смерті й уяви скільки завгодно громів і блискавок — і пізнаєш, який спокій та яка ясність панують у керівному началі.»
«Чи усвідомлюю я, як і має усвідомлювати людина, яка нічого не знає, що я нічого не знаю?»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 21)
«Адже загалом — не обманюйся — жодна жива істота ні до чого не прив’язана так, як до власної користі.»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 22)
«Адже керівному началу поганої людини не можна довіряти: воно ненадійне, не має певного правила, яке ним керує, і в різний час піддається різним уявленням.»
«То чи є вміння слухати, як є вміння говорити?»
«Кожна помилка містить суперечність: адже той, хто помиляється, хоче не помилятися, а мати рацію, тож очевидно, що робить не те, чого хоче.»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 26)
«Душа схожа на посудину з водою. Уявлення схожі на промінь світла, що падає на воду. Коли вода рухається, здається, що й промінь рухається, хоча він не рухається.»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 3)
«Керуй нами як розумними істотами: покажи нам, що для нас корисне, — і ми підемо за цим; покажи, що некорисне, — і ми відвернемося від нього.»
«Адже для кожної людини причиною її дії є думка.»
«Дослідімо одне одного: якщо в мене є хибна думка, усунь її; якщо є в тебе — покажи її.»
«Ти маєш золотий посуд, але твої слова, думки, згоди, пориви до дії та прагнення — глиняні.»
«Невже світ перевернеться догори дриґом, коли ти помреш?»
«Не все важке й небезпечне придатне для вправляння; придатне те, що сприяє здійсненню поставленої перед нами мети.»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 12)
«Людино, якщо ти дратівлива, вправляйся терпіти лайку й не засмучуватися, коли з тобою поводяться зневажливо.»
«Але все ж людина має певною мірою підготуватися й до самотності, щоб уміти обходитися власними силами й бути собі товариством.»
«Кожна велика сила чи здатність небезпечна для початківців.»
«Треба викорінити в людях ці дві речі: пиху й зневіру. Пиха — це думка, що тобі нічого не бракує, що ти ні в чому не маєш вад; а зневіра — думка, що ти не можеш бути щасливим серед стількох обставин, які тебе оточують.»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 14)
«Перестаньте, заклинаю вас богами, захоплюватися матеріальними речами. Перестаньте робити себе рабами: спершу речей, а потім заради речей — рабами тих, хто може їх дати чи забрати.»
«Хоч би що ти мені дав, я зроблю це щасливим, удачливим, шанованим — тим, чого людина прагнутиме.»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 20)
«Тесля не приходить зі словами: «Послухайте, як я розповідаю про теслярське мистецтво»; узявшись будувати дім, він будує його й доводить, що володіє мистецтвом.»
«Адже все, що ми робимо, без мети буде марним; а якщо спрямовуємо це до хибної мети, то не влучимо в ціль.»
«Ти хочеш чинити добро чи отримувати похвалу?»
«Адже хто добрий, якщо не знає, хто він? І хто знає, чим він є, якщо забуває, що все створене тлінне й що одна людина не може завжди бути з іншою?»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 24)
«Хіба ти не знаєш, що добра людина нічого не робить напоказ, а все — заради правильного вчинку?»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 24)
«Тож обирай: бути завзятим пияком і подобатися колишнім приятелям чи бути тверезим і неприємним для них.»
«Але якщо читання не забезпечує тобі щасливого й спокійного життя, яка з нього користь?»
«Якщо ти схожий на вовка, то мусиш кусати у відповідь і кидати ще більше каміння. Але якщо міркуєш про те, що личить людині, оглянь свої запаси, подивися, з якими здібностями прийшов у світ.»
«І хто прожив із тобою так довго, як ти сам? І хто має стільки сили переконати тебе, скільки маєш ти сам? І хто прихильніший та ближчий до тебе, ніж ти сам?»
― ЕпіктетРозмови (книга IV, розділ 6)
«Спершу намагайся, щоб ніхто не знав, хто ти: побудь трохи філософом для себе, тобто філософуй для себе.»
― ЕпіктетРозмови (книга IV, розділ 8)
«Борися із собою, поверни себе до порядності, скромності й свободи.»
«А тепер уяви, що тобі доручили власне тіло, наче коня: мий його, витирай, дбай, щоб ніхто від нього не відвертався й не сахався вбік.»
«Чи є якась частина життя, на яку увага не поширюється? Невже будь-яку життєву справу ти зробиш гірше, виявляючи увагу, і краще — зовсім не зважаючи на неї?»
«Але якщо ти справді мені довіряєш, то очевидно, що довіряєш, бо я вірний і скромний, а не тому, що розповів тобі про свої справи.»
«Але я розумна істота й маю хвалити Бога: це моя справа; я її роблю й не покину цього поста, доки мені дозволено його тримати; і закликаю тебе приєднатися до тієї самої пісні.»
«І тобі корисно знати власну підготовку й силу, щоб у справах, до яких ти не підготувався, триматися осторонь і не сердитися, якщо інші мають над тобою перевагу.»
«Суддівське підвищення й в’язниця — це місця, одне високе, інше низьке; але волю можна зберігати однаковою, якщо ти вирішиш зберігати її однаковою в кожному з них.»
«Тож якщо я маю наразитися на небезпеку заради друга, і якщо мій обов’язок — навіть померти за нього, навіщо мені тоді ворожіння?»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 7)
«Першою й головною рисою Сократа було ніколи не дратуватися в суперечці, не казати нічого лайливого чи образливого, а терпіти тих, хто лається, і припиняти сварку.»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 12)
«Коли бачу стривожену людину, кажу: «Чого вона хоче?» Якби вона не хотіла чогось, що не залежить від неї, як могла б тривожитися?»
«Чи доклав ти зусиль, щоб дізнатися, що таке добра людина, а що — погана і як людина стає тією чи іншою?»
«Тож якщо хочеш бути прекрасним, юначе, працюй саме над цим — над здобуттям людської досконалості.»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 1)
«Ти людина, а це смертна істота, здатна розумно користуватися уявленнями.»
«Адже людину не показують пальцем, як камінь чи шматок дерева; коли хтось показує її принципи, тоді він показує її як людину.»
«Але в громадському житті не вимагай більше, ніж тобі належить, і не намагайся привласнити те, що належить усім.»
«Адже я хочу, щоб хвороба чи смерть застали мене за турботою лише про власну волю: щоб я був вільний від неспокою, перешкод і примусу та перебував у стані свободи.»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 5)
«Тож не змішуй різних речей і не сподівайся, працюючи над одним, робити поступ в іншому.»
«Як ми вправляємося проти софістичних запитань, так маємо щодня вправлятися проти уявлень: адже ці уявлення теж ставлять нам запитання.»
«Тепер, слід тобі сказати, матеріал для моєї праці — моє розуміння, як деревина для теслі чи шкіри для шевця; а моя справа — правильно користуватися уявленнями.»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 22)
«Але передусім керівне начало кініка має бути чистішим за сонце; якщо ж воно не таке, він неминуче буде хитрим негідником і безпринципною людиною, бо, сам заплутавшись у якомусь пороці, докорятиме іншим.»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 22)
«Хіба ганебне для тебе те, що не є твоїм учинком, чого ти не спричинив, що спіткало тебе випадково, як головний біль чи гарячка?»
«Люди тримають приручених левів замкненими й годують їх, а дехто водить із собою; і хто скаже, що такий лев вільний? Хіба не правда, що чим зручніше йому живеться, тим більше він перебуває в рабському стані?»
«Адже ніхто не боїться самого Цезаря: бояться смерті, вигнання, позбавлення майна, в’язниці й ганьби.»
«Хіба може бути вільним від перешкод той, хто бажає чогось, що залежить від інших?»
«Адже страх походить від того, чого ти очікуєш, а горе — від того, що вже є.»
«Адже й добрий актор краще зберігає свій образ, зупинившись тоді, коли слід, ніж продовжуючи грати довше належного часу.»
«Не роби з цього трагічної вистави, а говори як є: настав час матерії тіла розпастися на те, з чого вона складалася.»
― ЕпіктетРозмови (книга IV, розділ 7)
«Тож коли я не боюся нічого, що тиран може мені заподіяти, і не бажаю нічого, що він може дати, чому я досі дивлюся на нього із захопленим подивом?»
«Але якщо розіб’ється горщик, у якому варилося твоє м’ясо, невже ти мусиш померти з голоду через те, що не маєш горщика, до якого звик?»
― ЕпіктетРозмови (книга IV, розділ 10)
«Адже свободу забезпечує не здійснення людських прагнень, а усунення прагнення.»
«Саме труднощі виявляють характер людей. Тож коли зіткнешся з тяжким випробуванням, пам’ятай: ти немов недосвідчений юнак, із яким бореться Бог-тренер.»
«Яка перша справа філософа? Відкинути зарозумілість: адже людина не може почати вчитися того, що, на її думку, вже знає.»
«Ніщо велике не виникає раптово, так само як гроно винограду чи плід інжиру. Якщо ти зараз скажеш мені: «Хочу інжиру», я відповім, що потрібен час. Нехай спершу розквітне, потім зав’яже плід, а тоді достигне.»
«Адже страшні не смерть чи біль, а страх болю чи смерті.»
«Кожна звичка й кожна здатність утверджуються та зміцнюються відповідними діями: здатність ходити — ходьбою, бігати — бігом. Якщо хочеш уміти читати — читай; якщо писати — пиши.»
«Ми маємо якнайкраще користуватися тим, що залежить від нас, а решту приймати такою, якою її дає природа.»
«Куди б я не пішов, мені буде добре: адже й тут мені було добре не завдяки місцю, а завдяки моїм судженням; їх я заберу із собою, бо ніхто не може їх у мене відібрати.»
― ЕпіктетРозмови (книга IV, розділ 7)
«Коли тобі приносять тривожну звістку, пам’ятай: звістка не може вплинути ні на що у сфері волі.»
«Адже я не безсмертний, а людина, частина Всесвіту, як година — частина дня. Як година, я маю тут бути і, як година, минути.»
«Одного остерігайся, людино: дивись, за яку ціну продаєш свою волю. Якщо більше нічого не зробиш, принаймні не продавай свою волю задешево.»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 2)
«Жодна людина не є господарем іншої; її господарі — лише смерть і життя, насолода й біль.»
«Як погані актори не можуть співати самі, а лише у великому гурті, так деякі люди не можуть іти самі. Людино, якщо ти чогось варта, мусиш іти сама, розмовляти із собою й не ховатися в хорі.»
«За чим же ти хотів би, щоб тебе застала смерть? Я хотів би, щоб вона застала мене за якоюсь людяною справою, хоч би якою — благородною, доброчинною, такою, що сприяє спільному добру.»
― ЕпіктетРозмови (книга IV, розділ 10)
«Тож якщо не хочеш бути схильним до гніву, не підживлюй звичку гніватися, не підкидай палива у вогонь. Для початку мовчи й рахуй дні, коли не гнівався.»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 18)
«Виїхати за кордон — невелика зміна; смерть — більша зміна: від того, що є тепер, не до того, чого немає, а до того, чого немає тепер.»
«Покажи мені того, хто хворий і все ж щасливий, у небезпеці й усе ж щасливий, помирає й усе ж щасливий, у вигнанні й щасливий, у ганьбі й щасливий.»
«Спершу скажи собі, якою людиною хочеш бути; визначившись, дій відповідно в усьому, що робиш.»
«Коли хоч трохи послаблюєш увагу, не уявляй, що повернеш її, де захочеш; добре пам’ятай: сьогоднішня помилка неминуче поставить тебе в гірше становище за інших нагод.»
― ЕпіктетРозмови (книга IV, розділ 12)
«Адже де ще є дружба, як не там, де вірність і честь, де люди дають і приймають лише добро й нічого іншого?»
«Та яку користь отримує атлет від того, хто з ним бореться? Найбільшу. Так і той, хто мене ображає, допомагає мені готуватися до змагання: вчить мене терплячості, безпристрасності й лагідності.»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 20)
«Нещасна людино, хіба тобі не досить того, що ти бачиш щодня? Чи можеш ти побачити щось краще чи величніше за сонце, місяць, зорі, усю землю, океан?»
«Мою ногу ти закуєш — так; але мою волю — ні, її не може здолати навіть Зевс.»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 1)
«Тож хіба не будеш ти дивитися на урочисту ходу й святкове зібрання, доки це тобі дано, а потім, коли Бог виведе тебе, хіба не підеш, вклонившись Йому й подякувавши за те, що ти чув і бачив?»
― ЕпіктетРозмови (книга IV, розділ 1)
«Пам’ятай: не лише прагнення посади й багатства робить людей приниженими та підлеглими іншим, а й прагнення спокою, дозвілля, подорожей і навчання.»
«Якби ти втратив знання граматики чи музики, то вважав би цю втрату шкодою; а якщо втратиш честь, гідність і лагідність — хіба вважаєш це нічим?»
«Школа філософа, панове, — це лікарський кабінет. З неї слід виходити з болем, а не із задоволенням.»
«Людина, яка багато спілкується з іншими — за розмовами, за вином чи взагалі в товаристві, — мусить або сама уподібнитися до них, або зробити їх подібними до себе.»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 16)
«Хіба не закладеш ти спершу такої основи: перевіриш своє рішення, чи воно слушне, чи ні, а вже потім збудуєш на ньому твердість і непохитну рішучість?»
«Добра й благородна людина ні з ким не свариться й у міру сил не дозволяє сваритися іншим.»
― ЕпіктетРозмови (книга IV, розділ 5)
«Хіба не краще поважати себе, ніж бути багатим?»
«Чи можна зовсім уникнути помилок? Ні, це неможливо; але можливо постійно спрямовувати розум на те, щоб їх уникати.»
«Та ми тривожимося за своє тілечко, за своє майно, за те, що подумає Цезар, але зовсім не тривожимося за те, що всередині нас.»
«У теорії досить легко перевіряти й спростовувати неосвічених, але в повсякденному житті люди не дозволяють себе перевіряти, і ми ненавидимо того, хто досліджує й викриває нас.»
«А справжній провідник, знайшовши людину, що заблукала, виводить її на правильну дорогу, замість покинути з глузуванням чи образою.»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 12)
«Людина може належно зустріти іншу людину лише тоді, коли зрозуміє її переконання й натомість покаже їй свої.»
«Коли бачиш іншого на посаді, протистав його посаді те, що ти її не потребуєш; коли бачиш іншого багатим, поглянь, що маєш натомість.»
«Тож хіба не залишиш ти інших у спокої й не станеш сам собі вчителем та учнем?»
«Кожне мистецтво, коли його викладають, нудне для того, хто не має в ньому ні вміння, ні досвіду.»
«Не вимагай, щоб події відбувалися за твоєю волею, а волій, щоб вони відбувалися так, як відбуваються, — і матимеш спокій.»
― ЕпіктетЕнхейридіон (розділ 8)
«Тож вправляйся зустрічати кожне тяжке уявлення словами: «Ти лише уявлення й зовсім не те, чим здаєшся».»
«Якщо ти любиш глечик, кажи, що любиш глечик; тоді не стривожишся, якщо він розіб’ється. Коли цілуєш свою дитину чи дружину, кажи собі, що цілуєш людину, — тоді не стривожишся, якщо її спіткає смерть.»
― ЕпіктетЕнхейридіон (розділ 3)
«Ніколи ні про що не кажи: «Я це втратив», а кажи: «Я це повернув». Померла твоя дитина? Її повернуто.»
«Усе має дві ручки: за одну можна нести, за іншу — ні.»
«Пам’ятай, що ти актор у п’єсі, а Драматург обирає, якою їй бути: якщо хоче коротку — вона коротка; якщо довгу — довга.»
«Якщо хтось скаже тобі, що такий-то погано про тебе говорить, не захищайся від його слів, а відповідай: «Він не знав інших моїх вад, інакше не згадав би лише ці».»
«Коли людина говорить тобі лихе чи чинить тобі зло, пам’ятай: вона робить чи каже це, бо вважає доречним для себе. Вона не може йти за тим, що здається добрим тобі, а лише за тим, що здається добрим їй.»
«Коли уявляєш якусь насолоду, пильнуй, щоб вона не захопила тебе, як інші уявлення. Трохи почекай, дай собі перепочинок. Потім згадай дві речі: як довго ти насолоджуватимешся і як довго згодом каятимешся та лаятимеш себе.»
«Тому насамперед намагайся не дати уявленням захопити тебе. Адже якщо виграєш час і зробиш паузу, тобі буде легше опанувати себе.»
― ЕпіктетЕнхейридіон (розділ 20)
«Якщо тобі трапиться відволіктися на зовнішні речі так, що захочеться догодити іншому, знай: ти втратив свій життєвий задум.»
― ЕпіктетЕнхейридіон (розділ 23)
«Якщо хочеш робити поступ, мусиш погодитися видаватися дурнем і простаком у зовнішніх справах; не бажай, щоб люди вважали, ніби ти щось знаєш, а якщо хтось вважатиме тебе значною особою, не довіряй собі.»
«Ти мусиш бути однією людиною — доброю чи поганою; маєш розвивати або своє керівне начало, або зовнішні переваги; маєш займатися або своїм внутрішнім єством, або зовнішніми речами.»
«Тіло кожної людини — міра для її майна, як стопа — міра для взуття. Якщо триматимешся цієї межі, збережеш належну міру; якщо перейдеш її, тебе зрештою неминуче понесе в прірву.»
«Якщо людина швидко миється, не кажи, що миється погано, а кажи, що швидко. Якщо людина п’є багато вина, не кажи, що п’є погано, а кажи, що багато. Адже поки ти не з’ясував, яке судження нею керує, звідки знаєш, що вона чинить погано?»
― ЕпіктетЕнхейридіон (розділ 45)
«Розлилася твоя крапля олії? Вкрали твій ковток вина? Скажи собі: «Це плата за свободу від пристрастей, це ціна спокійного розуму».»
― ЕпіктетЕнхейридіон (розділ 12)
«Якщо намагаєшся зіграти роль, що перевищує твої сили, ти не лише ганьбиш себе в ній, а й занедбуєш роль, яку міг би успішно виконати.»
«Ознака тупого розуму — зосереджуватися на турботах про тіло, затягувати вправи, їжу, пиття та інші тілесні функції. Ці справи мають бути другорядними; усю увагу слід віддавати розумові.»
― ЕпіктетЕнхейридіон (розділ 41)
«Перейшовши до простого життя, не пишайся цим; і якщо п’єш лише воду, не кажи при кожній нагоді: «Я п’ю лише воду». А якщо колись захочеш наполегливо вправлятися, тримай це при собі й не виставляй напоказ.»
«Коли щось із тобою трапляється, завжди пам’ятай звернутися до себе й запитати, яку здатність ти маєш, щоб із цим упоратися.»
«Коли йдеш відвідати якусь впливову людину, підготуй свій розум думкою, що не застанеш її, що тебе не впустять, що двері грюкнуть перед твоїм обличчям, що вона не зверне на тебе уваги.»
«У розмові уникай частих і надмірних згадок про власні справи чи пригоди: адже інші не мають такого задоволення від слухання про те, що з тобою сталося, як ти — від розповіді про свої пригоди.»
«І що ти насправді обираєш: гроші чи вірного, скромного друга?»
«Щодня тримай перед очима смерть, вигнання й усе, що здається страшним, а найбільше — смерть; тоді ти ніколи не зосередиш думки на ницому й ніколи нічого не бажатимеш понад міру.»
«І якщо ти ще не Сократ, усе ж маєш жити як той, хто хотів би стати Сократом.»
― ЕпіктетЕнхейридіон (розділ 51)
«Не смійся багато, не смійся з багато чого й не смійся нестримно.»
«Коли ти сам, слід називати це спокоєм і свободою та вважати себе рівним богам; коли ти у великому товаристві, слід називати це не натовпом, юрбою чи докукою, а святом і торжеством, і так усе приймати із задоволенням.»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 12)
«Якщо малоймовірно, що добро равлика полягає в його мушлі, то чи ймовірно, що добро людини полягає в її тілі?»
«Як ми жаліємо сліпих і кульгавих, так маємо жаліти тих, чиї найвищі керівні здібності осліпли й стали калічними.»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 28)
«Сутність добра й зла полягає в налаштованості волі.»
«Якщо ти вивчив урок не для того, щоб виявити його в дії, то навіщо ти його вивчив?»
«Адже щойно ти дозволиш зовнішнім речам панувати над тим, що належить тобі, краще вже стати рабом і на цьому скінчити.»
«Важко поєднати ці якості — старанність того, хто присвячує себе матеріальним речам, і стійкість того, хто ними нехтує, — але це не неможливо.»
«Я роблю лише те, що залежить від мене: якщо мушу потонути, то тону без страху, не кричу й не звинувачую небо, бо знаю, що народжене мусить і загинути.»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 5)
«То чи можемо ми зробити висновок, що й у сфері поведінки недостатньо лише бажати стати добрим, а треба дечого навчитися?»
«Але чи краще говорити, чи мовчати, говорити так чи інакше, чи доречно це, чи недоречно — одне слово, визначати нагоду й застосування кожної промови — усе це питання лише однієї здатності: волі.»
«Навчися терпіти глузування, озирнися довкола, досліди себе, щоб дізнатися, хто ти.»
«Людино, спершу подумай, за що берешся; потім подумай про власні сили й про те, що здатна витримати.»
«Чи можна заслати когось за межі Всесвіту? Не можна. Куди б я не пішов, там є сонце, місяць, зорі, сни, віщування, спілкування з богами.»
«І далі, коли твоя уява, що не підвладна тобі, глибоко вгризається в душу, протистав їй свій розум, побори її, не дозволяй їй зміцніти чи зробити наступний крок — викликати будь-які образи, які їй заманеться.»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 24)
«Тож не дрімай і пильнуй свої уявлення: ти бережеш не дрібницю, а самоповагу, честь, стійкість, спокійний розум, не зачеплений ні горем, ні страхом, ні хвилюванням, — одне слово, свободу.»
― ЕпіктетРозмови (книга IV, розділ 3)
«Тому я не можу назвати людину працьовитою, якщо мені лише кажуть, що вона читає чи пише, навіть якщо додають: «Вона працює всю ніч», — доки не знатиму, заради чого вона працює.»
«Ніколи не слід хвалити чи засуджувати людей за байдужі якості — лише за їхні судження.»
«Отже, нечистота душі полягає в хибних судженнях, а очищення — у формуванні в ній правильних суджень; чиста душа — та, що має правильні судження, адже лише це захищає її діяльність від сум’яття й забруднення.»
«Пам’ятай, що в житті ти маєш поводитися так, як на бенкеті. Страву передають по колу, і вона доходить до тебе; простягни руку й чемно візьми її. Вона минає тебе; не зупиняй її.»